Я пишаюся тим, що за роки навчання жодного разу ні я, ні мої друзі не зіткнулися з хабарництвом в Університеті. Це свідчить про людяність та цінності лідера, який був відповідальним за цілу систему.

Невимовний сум наповнює моє серце від усвідомленням цієї непоправної втрати.

Віктор Огнев'юк - мудрий наставник, лідер та натхненник для Грінченківської громади. Його Людські чесноти, безперечно, вищі за всі отримані нагороди. Відкритість до новацій, жага до справедливості, бажання робити життя Університету та Києва кращим - ці Чесноти Віктора Олександровича залишаться світлим спомином у моїй пам'яті.

Висловлюю щирі співчуття родині Віктора Огнев'юка, а також академічній спільноті Університету, розділяю біль із приводу передчасної смерті Ректора та Людини, яка зробила вагомий внесок у розвиток освіти незалежної України. Світла пам'ять Віктору Олександровичу.

Світла і вічна пам'ять нашому ректору, Огнев'юку Віктору Олександровичу! Людині, яка заклала майбутнє нашого Університету на багато років уперед. Спрямувала та показала орієнтири, які ми продовжуватимемо. Завдяки україноцентризму, відданості демократичним цінностям, принципам гуманізму та академічної доброчесності ми, студенти, завжди почували себе, як вдома, вільними, упевненими у своєму майбутньому та в безпеці. Висловлюємо наші найщиріші співчуття рідним та близьким!

Віктора Олександровича я особисто не знала, проте під час його промови я одразу зрозуміла, що це людина особливої доброти. Не можна було не помітити його бажання заохотити студентів до вдосконалення у в навчанні. Він ніби був народжений, аби допомагати людям обрати своє місце в житті. У моїй пам'яті він залишиться дуже гарною людиною, яка прагнула до найкращого, і йому це завжди вдавалось.